Єдиний податок для юридичних осіб: що змінилося після 2017 року
Чому юридичні особи більше не платники єдиного податку
До 2017 року підприємства з обмеженою відповідальністю могли обирати спрощену систему і сплачувати єдиний податок. Ситуація різко змінилася після набрання чинності змінами до Податкового кодексу: з 1 січня 2017 року юридичні особи виключені з переліку платників єдиного податку першої–третьої груп. Тож коли бухгалтер шукає в нормативці «єдиний податок 2017 юридичні особи» або «єдиний податок 2018 юридичні особи 2019», він насправді шукає норму, якої вже немає.
Практичний наслідок простий: ТОВ, ПП та інші господарські товариства з 2017 року оподатковуються на загальній системі — податок на прибуток за ставкою 18% плюс ПДВ за потреби. Єдиний податок залишився привілеєм фізичних осіб-підприємців. Єдиний виняток — четверта група, але про неї окремо нижче.
Типова помилка тих років: підприємство, яке встигло подати заяву про перехід на спрощену систему восени 2016-го, вважало, що збереже статус у 2017-му. Податкова автоматично перевела таких платників на загальну систему, і частина компаній дізналася про це вже після подання першої квартальної декларації. Довелося перераховувати зобов'язання й доплачувати різницю з податку на прибуток.
Друга група платників єдиного податку: чому юрособи туди не повернулися
Коли читачі згадують «2 групи платників єдиного податку 2017 з юридичні особи», йдеться про стару редакцію кодексу, де друга група справді була доступна підприємствам. Після реформи другу групу формують виключно ФОП з доходом до 834 розмірів мінімальної зарплати на рік і без найманих працівників. Ставка — до 20% мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня.
Підприємству, яке хоче зменшити фіскальне навантаження, залишаються два легальні шляхи: перейти на загальну систему з грамотним обліком витрат або реорганізувати діяльність через ФОП, якщо це відповідає суті господарських операцій. Другий варіант податкова перевіряє особливо уважно, і фіктивний поділ бізнесу між ФОП та юрособою легко кваліфікується як схема.
Хто втратив право на земельний податок: пільги для юридичних осіб
Окрема лінія плутанини — земельний податок. У статті 282 Податкового кодексу перелічено категорії, які звільняються від сплати. Там справді є формулювання про юридичних осіб, але йдеться про вузькі випадки: заповідники, дослідні господарства, органи влади, релігійні організації на своїх ділянках. Звичайне ТОВ під цей перелік не потрапляє, навіть якщо ділянка не використовується.
Ще одна помилка — вважати, що орендна плата за комунальну землю звільняє від податку. Ні: якщо договір оренди не зареєстрований у Держгеокадастрі, платником залишається власник ділянки, а користувач сплачує земельний податок за нормативною грошовою оцінкою. Ставка для юрособ — не більше 3% від оцінки, але місцеві ради часто піднімають її до максимуму.
Коли інспектор складає акт перевірки з донарахуванням, варто пам'ятати важливу тезу: сам акт перевірки не породжує юридичних наслідків у вигляді обов'язку сплатити. Зобов'язання виникає з податкового повідомлення-рішення, і саме його оскаржують в адміністративному чи судовому порядку. Це не формальність — строки на скаргу рахуються від дня вручення ППР, а не акта.
Реквізити платежів: де найчастіше зникають гроші
Навіть коли платник і ставка визначені правильно, платежі губляться через реквізити. Для столичних підприємств типова ситуація — платіж, надісланий на старі рахунки Печерської ДПІ. Реквізити Печерської ДПІ для сплати єдиного податку чи інших платежів змінювалися кілька разів, і кожного разу частина бухгалтерів вносила правки вручну в клієнт-банк, допускаючи помилки в коді бюджетної класифікації.
Якщо гроші потрапили не на той рахунок, вони не зникають, але повернення займає тижні: доводиться писати заяву про перерахування коштів, додавати платіжку й чекати на витяг з інтегрованої картки платника. Простіше перевіряти актуальні реквізити в електронному кабінеті перед кожним кварталом і зберігати підтвердження сплати.
Єдиний податок для ФОП: кілька цифр, які варто тримати в голові
Для фізичних осіб-підприємців картина інша. Перша група — до 10% прожиткового мінімуму на місяць, друга — фіксована ставка, третя — 3% доходу для платників ПДВ або 5% без ПДВ. Ліміт доходу для третьої групи у 2024 році — 1167 розмірів мінімальної зарплати. Перевищення ліміту означає перехід на загальну систему або ставку 15% на суму перевищення.
Окремий сюжет — четверта група для сільгоспвиробників. Вона доступна і юридичним особам, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік становить не менше 75%. Ставка залежить від категорії земель: для ріллі, сіножатей і пасовищ — 0,95% нормативної оцінки, для багаторічних насаджень — 0,57%, для земель водного фонду — 2,43%. Саме четверта група — єдиний випадок, коли підприємство законно платить єдиний податок.
Практичний приклад: фермерське господарство на Київщині з 600 га ріллі та часткою рослинництва 80% подає звітність щоквартально, але сплачує податок раз на квартал авансом за наступний період. Якщо пропустити аванс, нараховується пеня, а перехід на загальну систему загрожує втратою пільги на рік.
Як читати ці норми без плутанини
Порада, що економить години: завжди перевіряйте, в якій редакції подано текст. Численні пошукові запити на кшталт «єдиний податок 2019 юридичні особи» ведуть на сторінки старих редакцій і консультацій 2016 року, де юридичні особи ще фігурують як платники. Офіційне джерело — Податковий кодекс у чинній редакції на сайті Верховної Ради, а не форуми й архівні добірки.
Друга звичка — розрізняти платника податку і платника платежу. У статтях кодексу про пільги ці поняття іноді розходяться: закон може звільняти від податку одну особу, а сплачувати зобов'язаний інший користувач ділянки. Це та сама логіка, що й з актом перевірки: юридичні наслідки створює конкретний документ, а не загальна фраза в нормативці.